Людина в моєму ліжку

From "Profondo Rosso (Deep Red)", Horror Movie

Одного дня, прокинувшись близько полудня, я не впізнав людину, що спала в моєму ліжку. З тривожним виразом, темними колами під очима, холодними сухими руками, розтріпаним волоссям вона скидалась на того, кого переслідували всю ніч.

І я згадав, що мені наснилось. Переслідування. Мене намагався спіймати демон в тілі дівчини. Не Емілі Роуз, не химера з «Дзвінка», але щось середнє між ними, без чіткого обличчя. Вона кричала і кликала мене на ім’я, і коли мені здавалося, що я зумів заховатися, і її не було видно ніде - вона була водночас усюди. Я відчував її погляд, її дихання, так, ніби вона за спиною, чекає, щоб роздерти мене, вигризти моє лице, а потім носити мою плоть, як свою другу шкіру.

Я знав, що зможу вбити її тільки одним інструментом, який вп'ється в її груди, стисне її мертве серце і вирве його назовні, ніби кліщами. А потім я маю його з’їсти. Все має відбутися швидко, без вагань. Інакше мені кінець. Всьому світові кінець, вона розправиться з кожним.

Та я зламав інструмент, вправляючись з ним в повітрі. Що робити? Ось вона причаїлась на кухні якогось незнайомого будинку, де ми всі живемо. І ось заходять мої молодші брати і сестри. А вона ж наша старша сестра.
Раптом в неї з’являється личко. Немов би маленька дівчинка, невинна, ніжна.

Я хапаю ніж і кидаю її на стіл. Проколюю її серце двома ударами навхрест, встромляю його в очі, горло, живіт. І скрізь по два, все той же хрест. Молодші кричать, не розуміють, що чиниться. Я сам не вірю, що це я. Вже заздалегідь розумію, що мені не пробачать, але знаю, що не можна інакше.
Бо хто, коли не я? Вони ще не знають, та це заради них, інакше ми не виживемо.

Раптом прокидаюся. Як в тумані, в стані сп'яніння.
Невже це я?
Невже це я в моєму ліжку?
Ця стомлена тінь – це я?
Щоб прокинутися, я маю вбити свій страх.