Чи варто занижувати очікування від партнера?

From "The Big Bang Theory" TV-Show

Мені 25, і в моїй країні, якщо до цього віку в тебе немає принаймні бойфренда – тебе зараховують до ряду пропащих старих дівиць. І, здавалося б, часи змінилися й суспільна думка еволюціонує, але це, як із закоренілими язичниками, які пройшли обряд хрещення – ззовні вони демонструють прогресивність і прихильність до нового типу мислення, а всередині дотримуються старих вірувань.

Думаю, люди, які на даний момент “single”, розуміють про що йдеться. 

Побутує думка, що людина без відносин - страждалець або лузер. Особливо цей стереотип стосується дівчат.
То як це виглядає "по ту сторону"? Тобто, коли той страждалець і лузер - це ти.

Як не дивно, навіть в спілкуванні з людьми широких поглядів (якщо вони, звісно, не з тієї ж категорії) - важко не помітити співчутливі погляди, коли виринає інформація про твій free-статус. Хтось починає заспокоювати, хтось лякати і спонукати до “активних дій”, а є ще й такі прямолінійні та безпосередні, які з усією серйозністю питають “Що з тобою не так?”.

Після таких реакцій оточуючих ти мимоволі сам починаєш замислюватися “Може зі мною справді щось не так?”. 

Людям, які чинять такий тиск на своїх близьких чи просто знайомих, слід розрізняти “самість” і “самотність”.
Самотність - це відчуття неповноцінності, яке може виникати і в стосунках, навіть якщо ці стосунки за традиційними параметрами є доволі успішними. Самотність - це криза особистості.

На противагу, самість демонструє цілісність особистості. За Юнгом, це неповторна єдність свідомого і несвідомого, що виокремлює людину, як індивіда; базовий архетип, до розвитку якого варто прагнути.

Таким чином, наявність романтичних стосунків ще не говорить про щастя чи “нормальність” (в широкому розумінні цього поняття), як і їхня відсутність - про протилежне.

Повернемося безпосередньо до заголовка статті.
Ще одна фраза, яку мені доводилося чути, - “Можливо тобі варто знизити свої очікування?”.
Катастрофічна, як на мене, фраза для багатьох людей.

Перш, ніж переглядати рівень своїх очікувань, не зайвим буде оцінити їхню раціональність. Якщо ти звичайна собі дівчина і не ходиш на побачення в очікуванні принца на Теслі, або хлопець “сірий комірець”, який мріє про Дженніфер Лоуренс у всій красі, то не зайвим буде замислитись. Хоча й тут бувають винятки ;) , та про це далі.

Так само варто полишити юнацький перфекціонізм. Реальне життя - це іноді какашки (метафоричні і буквальні); сукупність недосконалостей, челленджів, випадковостей і в цьому його краса.

From Michael Clarke's Twitter

Все ж є ще очікування іншої спрямованості. Частина з них носить доволі практичний характер. Це ті наші запити, які ґрунтуються на базових потребах, як, наприклад, оцінка партнера з точки зору придатності до спільного проживання тощо (не будемо про банальне).
В давнину сім’я мала стратегічне значення, бо була чи не єдиним способом виживання і продовження роду, проте реалії сучасності звільнили нас від необхідності пошуку супутника, спираючись виключно на практичні параметри, за якими поле вибору має доволі широкі межі. Це параметри діапазону “Окей”.

Та сьогодні, в час новітніх технологій і глобалізації, ми шукаємо більшого, ніж “Окей”. Ми шукаємо емоційного наповнення.
Саме тут може проявитися парадокс, за якого чоловік і жінка, здавалося б, з різних ліг, опиняються разом.
*Важливо також не переплутати емоційне наповнення із сексуальним сп’янінням (далебі, це ще одна пастка) і не втрапити таким чином в невдалий союз.

Тож, чи варто знижувати свої очікування від майбутнього партнера?
Очевидно, в залежності від того, чи адекватні ці очікування і для чого вам відносини загалом.

Щоб їздити на море і шубу купив? Щоб турбота і секс, коли приходжу втомлений з роботи? Щоб дітей завести і було з ким згаяти старість? Щоб відчути щось небуденне, непояснюване, глибоке, і збудувати свої відносини на емоціях, які зможуть відкрити нові досконаліші грані вашої власної особистості?

Гадаю, останнє де-факто є ключем до всіх попередніх, як би там не було.

Tesla Roadster. From Tesla Official.